ADVIS. Західно-українська юридична компанія

Посадова інструкція ― це документ, який регламентує організаційно-правовий статус працівників і визначає їх конкретні завдання та обов’язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, які необхідні для забезпечення ефективної роботи працівників.
У кожного співробітника повинні бути чітко прописані обов’язки відповідно до його посадою. Багато хто скаже, що, наприклад, співробітникам досить знати трудове законодавство. Однак більш ефективним буде мати інструмент для розподілу тих чи інших завдань.
Система регулювання “на словах” актуальна тільки для маленьких компаній з кількістю персоналу в 2-3 працівника. При збільшенні штату і розвитку компанії стає все складніше розмежовувати зону відповідальності, вводити нових співробітників і контролювати виконання.
Важливо не просто скласти посадову інструкцію по шаблону з інтернету, а написати її індивідуально для кожної людини і його посади. Обов’язково додайте туди пункт “очікуваний результат роботи”. Це внесе ясність в те, на що людині варто орієнтуватися.
Посадова інструкція – це чек-лист, за яким співробітник зможе перевірити себе і свою відповідність займаній посаді, а власник бізнесу оцінити результати виконання.

1. Створення юридичної особи, з організаційно-правовою формою за вибором власника. Це може бути Товариство з обмеженою відповідальністю, Приватне підприємство, Акціонерне товариство тощо.

Для реєстрації будівельної компанії, як юридичної особи до державного реєстратора необхідно подати наступні документи:

1. Заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи (бланк встановленого зразка).

2. Установчий документ юридичної особи.

3. Примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників про створення юридичної особи – Протокол установчих зборів.

4. Заяву про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційну заяву про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заяву про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій – за бажанням особи.

5. Довіреність (примірник оригіналу або нотаріально засвідчена копія) – у разі подання документів на реєстрацію представником особи.

6. Отримання ліцензії на будівництво.

Для отримання ліцензії суб’єкт будівельної діяльності подає (особисто або через уповноважену ним особу) до органу ліцензування безпосередньо, надсилає поштою або в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних засобів зв’язку наступні документи:

1. Заяву про видачу ліцензії.

2. Перелік робіт, пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, які заявник має намір виконати.

До заяви додаються:

– копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав документи.

– відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт, про виконані заявником будівельно-монтажні роботи за формою, яка визначається ліцензійними умовами провадження будівельної діяльності.

Строк дії ліцензії для суб’єктів, які отримують її вперше – три роки, а в подальшій діяльності – п’ять років.

3. Одержання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, мехнізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Для одержання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки до державного реєстратора необхідно подати наступні документи:

а) заяву встановленої форми;

б) висновок експертизи – щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявлених робіт.

Заява та документи, що додаються до неї, подаються особисто суб’єктом господарювання (керівником юридичної особи) або уповноваженою ним особою. Уповноважена особа повинна мати документ, який підтверджує іі повноваженн – довіреність.

4. Професійні вимоги до керівника.

Повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж роботи за професією: для магістра або спеціаліста — не менше 2 років, бакалавра — не менше 3 років. Проходження керівниками спеціального навчання з періодичністю та у строки, визначені у програмах навчання.

5. Вимоги до професіоналів, фахівців і робітників у будівельній сфері.

Професіонали, фахівці і робітники у галузі будівництва повинні відповідати вимогам, що встановлені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, відповідно до їх кваліфікації і займаної посади.

1. Документи необхідні для працевлаштування на роботу: паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), документ про освіту, трудова книжка (за наявності), заява працівника про прийом на роботу, заява працівника про застосування податкової соціальної пільги.

За потреби — документ про стан здоров’я, за наявності — документ військового обліку, документи про інвалідність, пенсійне посвідчення, чорнобильське посвідчення, інші документи, в т. ч. ті, що підтверджують право на доплати та надбавки.

2. Укладення трудового договору

Трудовий договір між Фізичною особою-підприємцем та працівником обов’язково укладається в письмовій формі. Для юридичних осіб письмова форма трудового договору не обов’язкова.

3. Видача наказу про прийняття на роботу.

Наказ про прийняття на роботу видається обов’язково, незалежно від того, в якій формі укладається трудовий договір — письмовій чи усній. Підставою для видачі наказу у разі укладення усного трудового договору є заява працівника про прийом на роботу. У наказi про прийняття працiвника на роботу має бути зазначено: посаду, на яку приймається або призначається працiвник; дату прийняття на роботу; вид роботи; умови прийняття на роботу; умови роботи; розмiри його посадового окладу вiдповiдно до штатного розпису, надбавок та доплат.

4. Повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем їх обліку як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановленою формою.

1. Зареєструватися субʼєктом підприємницької діяльності – фізичною особою, або створити юридичну особу.

2. Обрати одну із систем оподаткування:

– загальна система оподаткування без сплати ПДВ;
– загальна система оподаткування з ПДВ;
– спрощена система оподаткування –  2, 3 групи платників єдиного податку.

3. КВЕД щодо діяльності пов’язаної з торгівлею в інтернет-магазині.

4. 91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

5. Отримання ліцензії в разі необхідності.

Суб’єкту господарювання необхідно перевірити, чи не будуть товари, що продаються, або види послуг, що надаються підлягати обов’язковому ліцензуванню відповідно до cт. 7 Закону про ліцензування. Адже в такому разі необхідно буде отримати відповідну ліцензію.

5. Створення власного інтернет сайту та логотипу магазину, реєстрація доменного імені для інтернет-магазину.

6. Інформація, яка обов’язково розміщується на сайті інтернет-магзину.

На сайті інтернет магазину необхідно вказувати:
– повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – підприємця;
– адреса підприємства або місце реєстрації та місце фактичного проживання ФОП;
– адреса електронної пошти та інші контактні дані юридичної особи або ФОП;
– ідентифікаційний код для юридичної або фізичної особи – підприємця;
– якщо діяльність передбачає отримання ліцензії – необхідно зазначити відомості про таку ліцензію, зокрема серія, номер, строк дії та дата видачі;
– найменування товару, роботи чи послуги, їх основні характеристики, а також вартість;
– порядок формування кінцевої вартості товару щодо включення (невключення) певних податків у вартість товару;
– інформацію про способи та вартість доставки;
– гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції;
– правила користування сайтом інтернет-магазину;
– інша інформація.

1. Зареєструватися як Фізична особа-підприємець (ФОП) або створити юридичну особу.

2. Система оподаткування.

А) Для торгівлі стравами – спрощена система оподаткування – ФОП друга група єдиного податку.
Б) Для торгівлі алкогольними напоями – загальна система оподаткування як для юридичних осіб, так і ФОП.

3. Наявність касового апарату та автоматизованої системи обліку.

4. Отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка органу доходів і зборів про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.

1. Припинення трудового договору за угодою сторін.

Однією з підстав звільнення керівника є припинення трудового договору за угодою (домовленістю) сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). Звільнення за угодою сторін дозволяє роботодавцю і працівнику уникнути трудових спорів, пов’язаних із розірванням трудового договору за іншими підставами з ініціативи роботодавця. У п. 1 ст. 36 КЗпП України не визначено форму домовленості (угоди сторін) про звільнення за цією підставою припинення трудового договору. Однак угоду про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України теж варто укладати у письмовій формі. При досягненні домовленості про звільнення між керівником і роботодавцем трудовий договір припиняється у строк, визначений сторонами – наприклад, в перший робочий день після лікарняного. Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи, а також належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок.

2. Відсторонення від виконання обов’язків.

Ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України дозволяє тимчасово відсторонити керівника господарського товариства від виконання його обов’язків у будь-який момент. Для такого відсторонення необхідним є ухвалення рішення відповідного органу, що має право призначати та звільняти члена виконавчого органу (як правило, загальних зборів учасників товариства).

3. Проведення ревізії та передання справ. 

Одночасно з прийняттям рішення про звільнення керівника загальні збори або рада можуть вирішити питання про порядок приймання-передання справ та про проведення інвентаризації або аудиту. Чинне законодавство України не встановлює вимог щодо обов’язкового проведення аудиту та інвентаризації при зміні керівництва, покладаючи вирішення цього питання суто на власника.

Для проведення інвентаризації на підприємстві створюється комісія у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, яку очолює заступник керівника. Результати інвентаризації оформляються актом.

Аудит повинен здійснюватися незалежними аудиторами, аудиторськими фірмами. Наприкінці аудиторської перевірки складається аудиторський висновок.

Для здійснення приймання-передання справ новому керівникові по підприємству видається відповідний наказ. Під час передання справ перевіряється документація, у т. ч. бухгалтерська, укладені господарські договори, документи діловодства, матеріальні цінності. За результатами передання справ складається акт, в якому зазначається перелік документів, які передаються новому керівникові, фіксується факт передання печатки підприємства тощо. У разі виявлення недоліків або неповноти документів та/або цінностей, це також фіксується в акті приймання-передання справ. У ревізії чи аудиті більше зацікавлені власники ніж працівник, тому якщо відбудеться передача справ і у акті буде зазначено, що претензій до працівника немає на момент передачі, то їх не може бути і в майбутньому.

1. Державна реєстрація ломбарду як юридичної особи.

Ломбард створюється лише у формі Повного товариства з статутним капіталом не менше 200 000,00 грн.
Для реєстрації ломбарду як юридичної особи державному реєстратору необхідно подати наступні документи:

1. Заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи (бланк встановленого зразка);

2. установчий документ юридичної особи;

3. примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників про створення ломбарду;

4. заяву про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій – за бажанням заявника.

5. У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.

6. Реєстрація ломбарду як фінансової установи.

Реєстрація ломбарду як фінансової установи відбувається шляхом внесення відповідних даних до реєстру фінансових установ. Така реєстрація здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Для здійснення такої реєстрації до Нацкомфінпослуг необхідно подати реєстраційну картку встановленого зразка та комплект документів, які визначені в Положенні про Державний реєстр фінансових установ.

3. Реєстрація Ломбарду у Державному комітеті фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг).

Для здійснення реєстрації до Держфінмоніторингу подається форма 1-ФП «Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу»

4. Отрмання ломбардом ліцензії на кредитування за рахунок залучених коштів.

Для отримання ліцензії на кредитування за рахунок залучених коштів, особі необхідно подати до Нацкомфінпослуг заяву про видачу ліцензії та комплект документів, які визначені Ліцензійними умовами провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами.

5. Професійні вимоги до керівника ломбарду:

1) повна вища освіта (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра);
2) проходження курсів підвищення кваліфікації та здача екзамену на відповідність знань професійним вимогам;
3) загальний стаж трудової діяльності – не менше, ніж 5 років;
4) протягом останніх п’яти років не бути керівником, фінансовим директором або головним бухгалтером фінансової установи, визнаної банкрутом, підданої процедурі примусової ліквідації або до якої було застосовано захід впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;
5) не мати не погашеної або не знятої в установленому законом порядку судимості, а також не бути позбавленим права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю;
6) мати бездоганну ділову репутацію.

6. Професійні вимоги до головних бухгалтерів ломбарду:

1) базова вища освіта відповідного напряму підготовки або повна вища освіта;
2) проходження курсів підвищення кваліфікації та здача екзамену на відповідність знань професійним вимогам;
3) стаж роботи на керівних посадах, пов’язаних з фінансовою або бухгалтерською діяльністю, або стаж роботи на ринках фінансових послуг на посадах,пов’язаних з фінансовою або бухгалтерською діяльністю, – не менше трьох років;
4) протягом останніх п’яти років не бути керівником, фінансовим директором або головним бухгалтером фінансової установи, визнаної банкрутом, підданої процедурі примусової ліквідації або до якої було застосовано захід впливу відповідним органом, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг, у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;
5) не мати непогашеної судимості за умисні злочини, злочини у сфері господарської та службової діяльності, а також не бути позбавленим права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2015 № 552 «Про затвердження Порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами» взяття на облік осіб, які здійснюють операції з товарами, проводиться одноразово у відповідному підрозділі будь-якої митниці за зверненням таких осіб (у тому числі засобами електронного зв’язку на адресу Інформаційного порталу ДФС з використанням надійних засобів ЕЦП з посиленими сертифікатами відкритих ключів) або при першому здійсненні такими особами операцій з товарами.
Особи, які здійснюють операції з товарами, для взяття їх на облік, подають заяву про взяття на облік особи, яка здійснює операції з товарами, за формою № 1-ЗЕД. Якщо заяву подає представник особи, яка здійснює операції з товарами, то його повноваження повинні бути підтверджені довіреністю або письмовим договором між ним та особою, яку він представляє.

1. Хто може стати фізичною особою-підприємцем.

Фізичною особою-підприємцем в Україні може стати будь-який громадянин віком від 18 років. Крім того, зареєструватися ФОП можна і з 16 років, але лише у випадку надання нотаріально посвідченої згоди батьків або опікунів.

2. КВЕДи.

Для реєстрації ФОП необхідно обрати основні види діяльності та підібрати до них відповідні коди за КВЕД — класифікатором видів економічної діяльності.

3. Документи необхідні для реєстрації ФОП.

Для державної реєстрації ФОП особа повинна подати державному реєстратору наступні документи:

1. заповнену заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем (бланк встановленого зразка).

2. За власним бажанням (не обов’язково) – заяву про обрання спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість;

3. нотаріально засвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника чи органу опіки та піклування – для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю, але не має повної цивільної дієздатності.

4. Довіреність – у разі, якщо документи подає представник особи, яка виявила бажання зареєструвати ФОП.

5. Обрання однієї із вказаних систем оподаткування:

– загальна система оподаткування без сплати ПДВ;
– загальна система оподаткування з ПДВ;
– спрощена система оподаткування – 1, 2, 3 групи платників єдиного податку.

1. Підготовчий етап до реєстрації.

Особа, яка бажає зареєструвати торгову марку повинна визначитися з кольором та формою власної торгової марки, обрати бажану кількість та види товарів і послуг для яких необхідно зареєструвати торгову марку (відповідно до Міжнародного класифікатора для товарів і послуг).

2. Оформлення і подача Заявки на реєстрацію торгової марки.

Заявка на реєстрацію торгової марки (бланк встановленої форми) складається українською мовою і повинна містити:
– заяву про реєстрацію знака;
– зображення позначення торгової марки, що заявляється;
– перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародним класифікатором для товарів та послуг (МКТП).
– опис розробленої торгової марки. Заявка подається до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент).
Така заявка може бути подана заявником особисто або ж відправлена поштою на адресу Укрпатенту. Крім того, за дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. В такому разі необхідно долучити до заявки документ, що підтверджує повноваження довіреної особи – довіреність.

3. Експертиза торгової марки.

Подана заявка на реєстрацію торгової марки підлягає обов’язковій експертизі. Така експертиза включає в себе 2 види: формальну експертизу та кваліфікаційну експертизу (експертизу по суті). Під час формальної експертизи встановлюється дата подання заявки, а також заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам. Під час кваліфікаційної експертизи (експертиза по суті) перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони. За результатами проведеної експертизи Державна служба інтелектуальної власності приймає рішення про реєстрацію товарної марки.

4. Обов’язкові платежі.

Законодавством України передбачається сплата державного збору та мита:
а) За реєстрацію торгової марки – сума збору буде залежати від типу позначення, кількості та статусу заявників, а також від кількості обраних класів МКТП.
б) За публікацію про видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг – сума збору залежить від кольору зображення торгової марки.
в) За видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг .

5. Одержання Свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Видача свідоцтва здійснюється у місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання (заявник, патентний повірений, представник особи). Строк дії Свідоцтво – 10 років від дати подання заявки.

1. Прийняття рішення про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Учасник (засновники) майбутнього ТОВ на установчих зборах повинні вирішити питання про:
а) Найменування ТОВ.
б) Місцезнаходження ТОВ.
в) Розмір статутного капіталу, та як він буде розподілений між засновниками.
г) Хто буде керівником ТОВ.
Рішення про створення ТОВ оформляється Протоколом установчих зборів учасників (засновників) ТОВ.

2. Державна реєстрація ТОВ.

Для державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) особа повинна подати державному реєстратору наступні документи:

1. Заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи (бланк встановленого зразка).

2. Установчий документ юридичної особи – Статут ТОВ.

3. Примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників про створення юридичної особи – Протокол установчих зборів ТОВ.

4. Заяву про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційну заяву про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заяву про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій – за бажанням особи.

5. Довіреність (примірник оригіналу або нотаріально засвідчена копія) – у разі подання документів на реєстрацію представником ТОВ.

Для реєстрації медичного складу необхідно:

1. Створити юридичну особуз організаційно-правовою формою за вибором власника. Це може бути Товариство з обмеженою відповідальністю, Приватне підприємство, Акціонерне товариство тощо.

2. Обрати одну із систем оподаткування:

– загальна система оподаткування без сплати ПДВ;
– загальна система оподаткування з ПДВ;
– спрощена система оподаткування – 3 група платників єдиного податку.

3. КВЕДи щодо діяльності лікарняних закладів та здійснення медичної пратики.

Клас 86.10 Діяльність лікарняних закладів.
Група 86.2 Медична та стоматологічна практика, включає в себе класи:
– 86.21. Загальна медична практика;
– 86.22. Спеціалізована медична практика;
– 86.23. Стоматологічна практика.
Клас 86.90. Інша діяльність у сфері охорони здоров’я.

4. Отримання ліцензій на здійснення господарської діяльності з медичної практики.

Для цього до Ліцензійної комісії МОЗ України необхідно подати наступні документи:
– Заяву встановленого зразка.
– Відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня.
– Опис документів, що подаються для одержання ліцензії, у двох екземплярах.

5. Кваліфікаційні вимоги до керівника медичного закладу:

– Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”.
– Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією з “Організації і управління охороною здоров’я”.
– Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо).
– Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності.
– Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

6. Персонал

Медичні та немедичні працівники закладу повинні відповідати освітнім і кадровим вимогам, що затверджені МОЗ України та зазначені у відповідному розділі Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

7. Матеріально-технічне оснащення.

Для здійснення господарської діяльності з медичної практики необхідна обов’язкова наявність приміщень, що повинні відповідати санітарним правилам і нормам встановленим наказом МОЗ України № 259 від 02.04.2013. та державним будівельним нормам для закладів охорони здоров’я – ДБН В.2.2-10-2001 затверджені наказом Держбуду України №2 від 4 січня 2001 р.

Крім того, суб’єкт господарювання повинен мати в наявності медичне обладнання, витратні матеріали та вироби медичного призначення, дозволені до використання в Україні і необхідні для виконання обсягу медичної допомоги, передбаченої уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ, за переліком спеціальностей, за якими провадиться медична практика.

Допускається використання суб’єктом господарювання для надання медичної допомоги на підставі укладених договорів приладів, обладнання, оснащення інших суб’єктів господарювання, які провадять медичну практику.

Організаційна структура підприємства – це склад (перелік) відділів, служб і підрозділів в апараті управління, їх системна організація, характер підпорядкованості та підзвітності один одному і вищому органу управління, а також набір координаційних і інформаційних зв’язків, порядок розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської ієрархії.
До основних типів організаційних структур відносять: лінійний, функціональний, лінійно-функціональний, дивізіональний і матричний. Найбільш розповсюджений типом організаційних структур є функціональний. Його суть полягає у виконанні окремих функцій спеціалізованими органами управління й окремими спеціалістами підприємства, які мають значні управлінські повноваження. В такому разі даний вид організаційної структури передбачає створення кожного із підрозділів підприємства для виконання визначених функцій на всіх рівнях управління.
Штатний розпис є внутрішнім (локальним) нормативно-правовим документом підприємства, установи, організації, який у зведеному вигляді фіксує розподіл праці між працівниками; закріплює структурний та чисельний склад працівників і місячний фонд заробітної плати; конкретизує перелік посад і професій; встановлює розмір основної заробітної плати щодо конкретної посади, професії, а також розмір надбавок (доплат), якщо це передбачено положенням про оплату праці. Здебільшого штатний розпис містить наступну інформацію: перелік посад, кількість штатних одиниць, суми посадових окладів та надбавок, місячний фонд оплати праці.

Платниками єдиного податку першої – третьої груп не можуть бути:

1. Юридичні особи та фізичні особи – підприємці, які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
2) обмін іноземної валюти;
3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України “Про страхування”, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Податкового кодексу України;
7) діяльність з управління підприємствами;
8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

2. Фізичні особи – підприємці, які здійснюють:

– технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005);
– діяльність у сфері аудиту.

3. Фізичні особи – підприємці, які надають в оренду:

– земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара;
– житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів;
– нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

4. Страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.

5. Суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

6. Представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.

7. Фізичні та юридичні особи – нерезиденти.

8. Суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).