Оновлена версія статті доступна за посиланням http://advis.lengin.com/vyprobuvalnyj-termin-i-stazhuvannya-pry-pryjomi-na-robotu/

Дуже часто при прийомі на роботу працівника роботодавець хоче перевірити його кваліфікацію, досвід роботи, вміння та загалом хоче застрахувати себе від небажаних наслідків. Виникає питання як тимчасово оформити працівника для оцінки його кваліфікації та здібностей. Законодавством передбачено випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Якщо працівник не погоджується з пропозицією роботодавця на встановлення випробування, трудовий договір може не укладаєтьсь взагалі або укладається без застосування випробування. Умова про випробування та термін випробування вказуються в наказі про прийняття на роботу. У період випробування на працівника поширюються всі вимоги законодавства про працю.

Але слід відзначити, що законодавством передбачено випадки при яких випробування не встановлюється, зокрема: для неповнолітніх, молодих робітників і спеціалістів після закінчення вищих закладів, звільнених у запас з військової  служби, інвалідів, одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Випробувальний термін при прийнятті на роботу становить:

• не більше 3 місяців — у загальних випадках;
• не більше 1 місяця — для робітників;
• не більше 6 місяців — в окремих випадках за погодженням з профспілкою.

Термін випробування вважається завершеним, якщо працівник після закінчення строку випробування продовжує працювати, тобто успішно пройшов термін випробування. Звільнення такого працівника стає можливим лише в загальному порядку. Після закінчення випробування трудовий договір такого працівника стає безстроковим. 

Якщо згідно із результатами випробування встановлено, що працівник не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі, то роботодавець звільняє такого працівника впродовж терміну випробування та  письмово повідомляє про це за 3 дні. Останній день роботи вважається днем звільнення працівника. У день звільнення роботодавець видає працівнику трудову книжку, проводить розрахунок.

Що стосується стажування, законодавство передбачає можливість його застосування щодо студентів та осіб, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, як безробітні та в інших передбачених законодавством випадках.

Так, з метою розширення можливостей для  підвищення конкурентоспроможності молоді ст. 29 Закону України “Про зайнятість населення” передбачає можливість студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, проходити стажування на підприємствах всіх форм власності на умовах, які визначаються договором про стажування у вільний від навчання час. Термін стажування не може перевищувати 6 місяців. Договором також визначається індивідуальний план стажування, форму стажування та інше. Типова форма договору про стажування студентів вищих та професійно-технічних навчальних закладів затверджена Постановою Кабінету міністрів України від 16.01.20113 р. №20. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

У разі коли в період стажування студенти виконують професійні роботи, роботодавець  здійснює виплату їм заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Також для підвищення можливості працевлаштування зареєстрованих безробітних законодавство теж передбачає стажування. Безробітні можуть проходити стажування або професійне навчання на виробництві. Для цього укладається трьохсторонній договір між підприємством, центром зайнятості та безробітним. За безробітним, який проходить стажування зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, що встановлені відповідно до законодавства. Виплата заробітної плати за час стажування законодавством не передбачена. Проте, роботодавець може виплачувати заробітну плату на свій розсуд. Після закінчення стажування роботодавець зобов’язаний працевлаштувати безробітного протягом 30 календарних днів з дня завершення стажування.

Законодавством можуть бути передбачені інші випадки стажування в залежності від виду діяльності, наявності підвищеної небезпеки та інше. Проте, такі випадки можуть бути специфічними і стосуватися обмеженого кола підприємств та осіб. Наприклад, такий вид стажування передбачений Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону.

Отже, з метою визначення рівня кваліфікації працівника більш доцільно приймати його на роботу з випробувальним терміном. Оскільки, якщо працівник не пройшов випробування роботодавець має право його звільнити. В той же час після закінчення стажування зареєстрованого безробітного, роботодавець зобов’язаний його прийняти на роботу.

Ви можете отримати професійну консультацію юриста в спеціалізованій компанії вже зараз. Зателефонуйте нам – 066-6595949. Будемо раді зустрітись в нашому офісі в м. Івано-Франківську чи запропонувати послуги юриста дистанційно.

Оновлена версія статті доступна за посиланням http://advis.lengin.com/dysczyplinarni-styagnennya-za-porushennya-trudovoyi-dysczypliny/

За порушення трудової  дисципліни до працівника може застосовуватися тільки один із таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку  не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці, і не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. далі…

Часто буває, що ані працівник ані роботодавець не мають бажання продовжувати співпрацю, що неминуче призводить до звільнення такого працівника. То ж як правильно звільнити працівника? Ініціатива може виходити від будь-якої сторони, а умови звільнення є предметом обговорення. Звільнення працівника за угодою сторін передбачено п.1.ст.36 КЗпП України. Таке звільнення можливе у будь-який час, коли між роботодавцем та працівником досягнуто угоду про припинення трудового договору. далі…

Оновлена версія статті доступна за посиланням http://advis.lengin.com/poryadok-zvilnennya-praczivnykiv-za-vlasnym-bazhannyam/

У практиці бувають випадки, коли працівник, з тих чи інших причин, не може більше працювати на своєму робочому місці. Звільнення працівника за власним бажанням передбачено статтею 38 КЗпП України. Працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про звільнення за два тижні. Проте, частина 3 статті 38 КЗпП України зобов’язує роботодавця звільнити працівника, що має поважні причини, у строк, про який він просить.

Такими причинами є:         

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом;
• а також з інших поважних причин.

В окремих випадках працівник документально підтверджує поважні причини, наприклад довідка з навчального закладу, медичний висновок, свідоцтво про народження дитини, довідка про інвалідність та інше. Працівника звільненого з поважних причин, законодавство не зобов’язує неодмінно скористатися цією причиною. Він може влаштуватися на іншу роботу одразу після звільнення.

Працівник також має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. При цьому у заяві про звільнення потрібно вказати конкретні факти порушення законодавства чи умов договору, підкріпивши їх певними доказами. Адже, припинення трудового договору з підстав ч.3 ст.38 КЗпП (внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору) передбачає обов’язкову виплату вихідної допомоги у розмірі, передбаченому у колективному договорі, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП). Тобто мінімальна виплата вихідної допомоги не може бути меншою за тримісячну заробітну плату.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не може звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. У такому разі відбувається продовження трудового договору  і для наступного звільнення працівник повинен написати нову заяву.

Роботодавець зобов’язаний в день звільнення провести з працівником повний розрахунок та видати йому оформлену трудову книжку, що передбачено у статті 47 КЗпП України. Не закінчення дорученої роботи працівником, не подання обхідного листка та інші обставини не можуть завадити роботодавцю звільнити працівника та провести йому повний розрахунок в день звільнення.

Найцікавіше тут:

Ми раді запропонувати для Вас юридичне консультування з трудового законодавства та практичні інструменти для ефективного вирішення проблем з оформленням персоналу:

• Трудовий договір для чіткого регулювання трудових відносин та умов випробувального терміну при прийомі на роботу;
• Угода про конфіденційність для захисту Вашої інтелектуальної власності і ділової репутації;
• Договір про повну матеріальну відповідальність для збереження майна і активів бізнесу;
• Угода про навчання (стажування) персоналу для захисту інвестицій в навчання і розвиток працівників; при потребі, забезпечить відшкодування працівником вартості такого навчання;
• Договір підряду на виконання робіт дозволить вивести функції працівника поза штат та оформити з ним договір цивільно-правового характеру (договір ЦПХ), щоб заощадити на фонді зарплати і податках.

При розробці договорів ми врахуємо специфіку Вашого бізнесу, судову і ділову практику та застосуємо положення, які довели свою ефективність в роботі, відповідають вимогам закону і Вашим інтересам. Результат нашої роботи – чесний та вигідний варіант співпраці з працівниками і надійний юридичний захист.

Маючи рішення, яких ще немає у конкурентів, Ви гарантовано отримаєте конкурентну перевагу вже зараз. Телефонуйте, щоб ми допомогли Вам грамотно оформити працівників та реєструйтесь на наш практичний семінар з кадрового законодавства.

Телефонуйте нам – 066-6595949

Наша компанія надає професійні юридичні послуги з ведення кадрової документації та оформлення працівників. Гарантуємо юридичний захист при перевірках Держпраці. Ви можете отримати професійну консультацію юриста в спеціалізованій компанії вже зараз. Зателефонуйте нам – 066-6595949. Будемо раді зустрітись в нашому офісі в м. Івано-Франківську чи запропонувати послуги юриста дистанційно.

Оновлена версія статті доступна за посиланням http://advis.lengin.com/poryadok-reyestracziyi-platnykom-pdv/

Податок на додану вартість – це  непрямий податок, який входить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем. Обов’язок з обліку податку на додану вартість та його перерахування до державного бюджету покладено на продавця, який виступає податковим агентом.

На сьогоднішній день більшість суб’єктів господарювання переконана, що процедура реєстрації платником ПДВ є досить тривалою і складною. Насправді, зареєструватися платником ПДВ не так і важко, якщо знати і дотримуватися основних умов, які передбачені Податковим кодексом України та відповідним Положенням про реєстрацію платників ПДВ.

 1. Реєстрація платником ПДВ може бути добровільною та обов’язковою.

Юридичні особи та підприємці зобов’язані зареєструватися платником ПДВ, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню ПДВ, нарахована (сплачена) їм протягом останніх 12 календарних місяців, перевищує 1 млн. гривень (без урахування ПДВ). 

Дана вимога щодо обов’язкової реєстрації платником ПДВ не поширюється на юридичних осіб та підприємців, які є платниками єдиного податку першої — третьої груп.

Добровільно зареєструватися платником ПДВ можуть юридичні особи та підприємці у яких обсяги оподаткованих операцій відсутні або є меншими ніж 1 млн. гривень та які самостійно виявили бажання зареєструватися як платники ПДВ.

 2. Подання заяви про реєстрацію платником ПДВ.

Будь-яка особа, яка вирішила добровільно зареєструватися платником ПДВ або яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ, повинна подати до фіскальної служби (податкової) за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) заяву за формою № 1-ПДВ. Дану форму Ви можете скачати в натиснувши тут.

Заява про реєстрацію особи як платника ПДВ може бути подана одним із таких способів:

а) безпосерередньо до податкової за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, особисто фізичною особою або безпосередньо керівником чи представником юридичної особи – платника (з документальним підтвердженням особи та повноважень).

б) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб. Цей спосіб подачі заяви актуальний для тих, хто уклав з контролюючим органом договір про визнання електронних документів, підписів.

в) заява про добровільну реєстрацію платником ПДВ може бути подана державному реєстратору разом із заявою про державну реєстрацію створення юридичної особи або фізичної особи – підприємця. У такому разі сканована заява платника ПДВ передається державним реєстратором в електронному вигляді до податкової одночасно з відомостями з ЄДР.

 3. Строк подачі заяви про реєстрацію платником ПДВ

У разі виникнення підстав для обов’язкової реєстрації платником ПДВ реєстраційна заява повинна подаватися до податкової не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій –  1 млн. гривень.

У разі добровільної реєстрації – реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку місяця, з якого особа бажає стати платником ПДВ.

4. Прийняття рішення контролюючим органом.

Податкова зобов’язана прийняти рішення про реєстрацію особи платником ПДВ протягом трьох робочих днів після надходження відповідної реєстраційної заяви. Однак, така реєстрація можлива, якщо у податкової відсутні підстави для відмови у реєстрації платником ПДВ.

Документальним підтвердженням реєстрації особи платником ПДВ є Витяг, який видається податковою безоплатно на підставі письмово поданого Запиту. Бланк Запиту можна скачати тут.  Строк оформлення витягу становить – 2 робочі дні, що настають за днем отримання податковою Запиту.