Порушення законодавства про працю можуть потягти за собою великі штрафи. Про непомірні розміри штрафів відомо кожному підприємцю, який створює робочі місця. Ми розуміємо побоювання роботодавців та інформуємо їх, щоб останні уникали помилок при перевірках. Отже, хто і як перевіряє роботодавців ми розглянемо нижче. далі…
Відповідно до Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” свідоцтво на знак для товарів і послуг надає його власнику виключне право на використання знака, а також право дозволяти і право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак.
Власник, який отримав свідоцтво на знак для товарів і послуг від Укрпатенту має наступні права:
1) використовувати знак шляхом нанесення його на будь-який товар, упаковку, вивіску, бирку, зберігати товар із зазначеним нанесенням, пропонувати його для продажу, застосовувати його в діловій документації, рекламувати в мережі Інтернет та в інших джерелах інформації, продавати товар, надавати послуги під даним знаком.
2) забороняти третім особам використання зареєстрованого знака або схожого з ним до ступеня змішання позначень, у разі порушення прав звертатися до судових та правоохоронних органів за захистом, вимагати стягнення збитків від порушників, компенсацію матеріальної та моральної шкоди.
3) подати заявку на міжнародну реєстрацію на базі національної реєстрації за процедурою Мадридської угоди та зареєструвати торгову марку в зарубіжних країнах.
4) повністю або частково передати права на даний об’єкт інтелектуальної власності іншим особам шляхом видачі ліцензії на використання, укладення договорів комерційної концесії та ін.
Передача виключних прав на об’єкт інтелектуальної власності, інакше кажучи продаж торгової марки є вигідним, оскільки власник отримує грошову виплату. Проте, правонаступник при цьому отримує всі права на законне володіння інтелектуальною власністю.
Також поширеною формою передачі прав на торгову марку є укладання ліцензійного договору. Власник торгової марки має право видати будь-якій особі дозвіл на використання своєї інтелектуальної власності. Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва, а також власник свідоцтва має право здійснювати контроль за використанням цієї умови.
Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені в письмовій формі і підписані сторонами. За публікацію відомостей про передачу права власності на знак і видачу ліцензії на знак сплачують відповідні державні збори.
Отже, реєстрація торгових марок важлива та необхідна процедура для власників бізнесу. Свідоцтво на знак для товарів і послуг дає можливість власнику ідентифікувати свій товар або послуги від однорідних, які надаються іншими суб’єктами господарювання, надає право забороняти іншим фізичним та юридичним особам використовувати зазначений знак без згоди власника, а також отримати комерційну вигоду від продажу або передачі в користування торгової марки.
Оновлена версія статті доступна за посиланням https://welco.if.ua/patent-yak-sposib-zahystu-intelektualnoyi-vlasnosti/
1. Що таке “інтелектуальна власність”?
Поняття “інтелектуальна власність” виникло в процесі тривалої практики закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у різних сферах життя. Інтелектуальна діяльність – це творча діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Умовно творчу діяльність можна поділити на художню і технічну. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори, які використовуються в гуманітарній сфері. Результатом технічної творчості – винаходи, корисні моделі, торговельні марки, комерційні таємниці тощо. Результати технічної творчості застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг. Результати технічної творчості часто називають об’єктами права промислової власності.
2. Винахід (корисна модель)
Винахід (корисна модель) – результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.
Для того щоб підвищити ефективність господарської діяльності, розширити свої можливості в умовах жорсткої ринкової конкуренції підприємствам не обійтись без запровадження нових перспективних ідей та розробок. Нові технічні рішення, розробки, ідеї потребують захисту від неправомірного використання іншими людьми.
Для кожного об’єкта інтелектуальної власності існують свої критерії охороноспроможності, що визначені законодавством України.
Основним способом охорони є видача автору або іншому суб’єкту права об’єкта інтелектуальної власності охоронного документа: патенту чи свідоцтва.
Патент – це техніко-юридичний документ, виданий заявнику на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що відповідає умовам патентоспроможності і підтверджує авторство, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти.
3. Порядок отримання патенту.
Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки необхідно подати відповідним чином оформлену заявку в Укрпатент, державний орган, який видає патенти, свідоцтва. Патент на винахід видається на 20 років, патент на корисну модель на 10 років. За подачу заявки, проведення експертизи та отримання патенту сплачується державний збір в розмірі та в порядку визначеному чинним законодавством. Окрім, того за підтримання чинності патенту протягом всього терміну дії патенту потрібно сплачувати державні збори.
Перед поданням заявки на винахід (корисну модель), промисловий зразок в Укрпатент потрібно здійснити ряд підготовчих заходів для того, щоб технічне рішення яке міститься в заявці відповідало технічним та юридичним умовам. Перш за все за допомогою тематичного патентного пошуку виявляють об’єкти промислової власності, що стосуються досліджуваного питання. Залежно від тематики та виду об’єктів промислової власності, за допомогою елементів інформаційно-пошукової мови, індексів рубрик Міжнародної патентної класифікації, визначається пошукова сфера стосовно патентного фонду. Також здійснюється пошук аналогів і прототипів, для чого виконується спочатку аналіз технічного рішення. Аналоги – об’єкти того самого призначення, що й об’єкт патентного дослідження, подібні за технічною сутністю і за результатом, що досягається при їхньому використанні. Прототип – найбільш близький до винаходу аналог за технічною сутністю і результатом, що досягається при його використанні. Під час проведення патентних досліджень використовується широке коло джерел патентної науково-технічної інформації.
Патентування винаходу (корисної моделі) не є обов’язковою процедурою. Однак щоб захиститися від несанкціонованого використання цього об’єкта третіми особами потрібно отримати документ, що підтверджує наявність виключних прав власника винаходу (корисної моделі).
Будь-яке використання цього об’єкта без дозволу власника є незаконним і тягне відповідальність відповідно до законодавства України.
Права на винахід (корисну модель) можуть бути предметом продажу, а також надання в тимчасове користування. На підставі укладання договорів про передачу прав або про видачу ліцензії на використання власник виключних прав може одержати істотну матеріальну вигоду.
Оновлена версія статті доступна за посиланням https://welco.if.ua/oformlyayemo-praczivnyka-za-sumisnycztvom/
В сучасному світі рідко хто присвячує все життя кар’єрі на одному підприємстві, а з розвитком технологій працювати можна у багатьох роботодавців одночасно, при цьому не покидаючи одного (основного) місця роботи. З іншої сторони, для багатьох підприємців вигідним є наймати на окремі посади чи для виконання певних робіт працівника з неповним робочим днем чи тижнем, який має якусь іншу основну роботу. буває, що час висококваліфікованих спеціалістів надто дорогий, щоб тримати їх у штаті на повну ставку. У таких випадках взаємовигідним інструментом є робота за сумісництвом. далі…
Оновлена версія статті доступна за посиланням https://welco.if.ua/vydy-vidpustok-ta-poryadok-yih-oformlennya/
Право на щорічні відпустки регулюються Кодексом Законів про працю та Законом України “Про відпустки”. Відпустка надається всім без винятку працівникам, в тому числі сумісникам, які працюють на підприємствах всіх форм власності а також у ФОП за трудовим договором. Не надається відпустка особам, які виконують роботи за цивільно-правовим договором. Право на відпустку мають не тільки громадяни України, але й іноземці та особи без громадянства.
Щорічні відпустки поділяють на основну, додаткові, соціальні, навчальні, без збереження заробітної плати та ін.
Тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарні дні за відпрацьований рік, який обчислюється з дня укладення з працівником трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України передбачена більша тривалість щорічної основної відпустки. Це зокрема в таких випадках: особам з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів, особам віком до вісімнадцяти років – 31 календарний день. Також щорічна основна відпустка може бути менша 24 календарних днів у тимчасових і сезонних працівників. Тривалість відпустки для них визначають пропорційно відпрацьованому часу.
Щорічні додаткові відпустки бувають за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці, додаткові відпустки окремим категоріям ветеранів війни.
Соціальними відпустками є відпустка у зв’язку із вагітністю і пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, відпустка у зв’язку із усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Навчальні відпустки бувають такими: відпустка у зв’язку з навчанням у середніх навчальних закладах, відпустка у зв’язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах, відпустка у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, відпустка у зв’язку з профспілковим навчанням, творча відпустка.
Відпустки без збереження заробітної плати поділяються на відпустки, які надаються працівникові в обов’язковому порядку, та відпустки, які надаються за угодою сторін.
2. Порядок оформлення.
Щорічна основна відпустка у перший рік роботи надається після 6 місяців безперервної роботи на підприємстві, за другий та наступні роки роботи надається у будь-який період відповідного робочого року за графіком відпусток.
Графік відпусток – це обов’язковий локальний нормативний акт підприємства, який визначає черговість надання оплачуваних відпусток у календарному році. Графік відпусток розробляється щороку на наступний календарний рік до 5 січня поточного року та затверджується керівником підприємства за погодженням із профспілкою чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (це може бути і представник трудового колективу обраний на зборах трудового колективу), і доводиться до відома всіх працівників. Під час складання графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
На роботодавця покладається обов’язок повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну. Письмовим повідомленням про дату початку відпустки може бути або окремо складений документ довільної форми, або підпис працівника про ознайомлення у наказі про надання відпустки, виданий роботодавцем за два тижні до початку відпустки.
Будь-який вид відпустки надається працівникові на підставі його заяви та наказу про надання відпустки. Слід звернути увагу, що виплата коштів за час оплачуваних відпусток повинна бути не менше як за три дні до початку відпустки.
Якщо роботодавець необґрунтовано відмовляє працівнику в наданні належної йому відпустки, наявне пряме порушення вимог законодавства про працю.
